Школа була заснована в 1682 році, повна назва та характер якої на той час був: Паладьська реформатська початкова народна школа. Це не сьогоднішня будівля і не її місце. Нинішня школа є третім корпусом від 1682 року. Його першим вчителем був Міхай Дьондьоші (1682-1687). Місце на теперішню школу купила церква в 1750 році. Школа під окремим дахом будувалася з 1873 по 1875 рік.
Звіт за 1 січня 1826 року свідчить, що школа носить імена 55 осіб, але тільки один з них, Іштван Немеш Герцег, вмів писати, а решта мали лише хрестик замість підпису. Пояснюється це тим, що відвідування школи не було обов’язковим і що вчителю також платили батьки дітей, які навчалися в школі, тому було зручніше не відвідувати школу. Цього року Михай Рашкі був 17-м учителем церкви, закладу, який проіснував 144 роки, а читати й писати в селі вміли лише одиниці.
У 1833 році Шамуел Гюре був учителем, від якого збереглися щоденники, хоча ще не звичайні. На період 7 лютого 1833 р. навчався 51 учень — 40 хлопчиків і 11 дівчат. В той час вони ще вчилися читати, писати й рахувати. Відвідування школи було нерегулярним: навчався той, хто хотів і коли хотів. Учитель був дуже суворою людиною, тому наступного року було зараховано лише 6 хлопчиків, але щоденники показують, що до 1847 року в школі щороку навчалося в середньому 20 дітей.
З 1848 по 1854 рік щоденника не було, але це було повчання, бо збереглися записи, які свідчили про те, що навчання триває, а на шкільному подвір’ї пробурили колодязь і накрили сарай, що належав школі. Янош Паллаі (1854-1858) був дуже хорошим учителем, про що свідчать усі збережені документи, а також наступник Іштван Ковач (1858-1868), який мало дбав про школу і постійно ходив на полювання. Через незручності йому довелося залишити Паладь.
Даніель Балог (1868-1914) був одним із найвидатніших вчителів не лише реформатської церкви в Паладі, а й усієї єпархії Унгі. Тут він провів усе своє життя, понад 46 років, і його праця також була визнана людьми. Тут він і помер 2 грудня 1914 року. За його кар’єру кількість учнів коливалася від 80 до 120.
У 1903 році відкривається греко-католицька школа, в якій переписують-ся учні цієї конфесії. Анна Магда (1915-1916), перша жінка-вчителька Паладьської реформатської церкви. ЇЇ також обрали лише за відсутність вчителів-чоловіків через війну. У 1915 році кількість учнів становила 94 особи. Ілона Лаки стала тимчасовою вчителькою в 1917 році, оскільки була лише вчителькою другого курсу, не могла бути обрана звичайним учителем, а була працевлаштована до церкви через вакансії педагогічних кадрів.
1917-1918 воєнний навчальний рік починається з Марії Шіпош. Не закінчивши 1918-1919 навчальний рік, залишає вчителювати. Тож посада викладача знову стає вакантною. У післявоєнний час вчителя призначає не церква, а держава,та призначає його тимчасово. Імре Богаті – людина, яку держава призначила вчителем вперше за часи існування школи, але пропрацював тут лише чотири місяці.
Ґейза Оноді, автор шкільної хроніки, з 29 липня 1919 року став учителем-кантором реформатської парафії Паладі. У 1919-1920 навчальному році школа мала лише 5 класів, а в наступному навчальному році в школі було 6 класів, а в 1924 році – 7 класів. Хроніка показує, яким великим і ентузіазмом був Гейза Оноді в Паладі. Він вніс колорит у повсякденне життя села, заснував акторську групу, з якою давав численні вистави. У 1927-1928 навчальному році вже є 8 класів – 1 хлопчик і 2 дівчинки. 18 травня 1930 року пресвітерій реформатської церкви в Паладі задовольнив прохання Гейзи Оноді про призначення його директором, оскільки він також призначив другого вчителя Деже Патакі та з 1 вересня 1932 року Ержебет Комаромі.
У 1929-1930 навчальному році кількість учнів 81-8 класів. У зв’язку з нестачею класних кімнат та кількістю учнів Чопська інспекція посилаючись на відповідну постанову, поточне звичайне навчання замінить на чергове навчання, по черзі, до обіду та після обіду. Протягом наступних 2 шкільних років кількість учнів продовжувала зростати, хоча між 1933 і 1945 роками освіта була застопорена через воєнні ситуації.
У 1945 році було два класи з 25 учнями, у 1946-1948 роках директором став Тівадар Ортутай, у 1949 році – 4 класи з 71 дитиною, у 1948-1949 роках директором був Міклош Літак.
З 1 вересня 1949 року школа стала семикласною початковою, яку очолив Ласло Чачко, і продовжувала свою роботу до 1962 року. За збереженими даними, кількість дітей поступово збільшується, з 1962 по 1969 рік директором був Дьордь Токар. За ним пішов Бонавентура Мейсарош у 1969-1977 роках.
На початку 1970-х років, коли навчання велося вже в трьох будівлях, виникало все більше потреби в будівництві нової школи. За перспективним планом району, це мало б статися приблизно через 10 років. Навесні 1974 року членство в місцевому колгоспі вирішило розпочати будівництво за рахунок загальногосподарського господарства. Нова школа була розташована в найгарнішому місці села — саду Молнар, який було передано в серпні 1976 року. Двоповерховий, світлий, просторий будинок виходить на південний схід. Навчальний заклад оснащений відповідним обладнанням та технічним обладнанням, який міг прийняти дітей Паладькомарівці, Кішселменц та Галоч.
У 1970 - 1980 роки функціонувала вечірня школа для дорослих працівників, які не мали повної середньої освіти та бажали здобути повну середню освіту.
З 1977 по 1999 рік директором тодішньої восьмикласної загальноосвітньої школи була Катеріна Ткачук.
З 1999 по 2015 рік школа була під керівництвом Катерини Береш. У дев'ятикласній загальноосвітній школі І-ІІ ступенів навчалося близько 90-115 дітей.
З 2015 по 2021 рік посаду директора Паладь-Комарівецької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів займала Тюнде Пекар. У зв’язку з розвитком територіальних громад з 16 березня 2021 року Паладь-Комарівецьку загальноосвітню школу І-ІІ ступенів було перейменовано на Паладь-Комарівецьку гімназію. Зараз тут працює 16 вчителів. Директором закладу з 26 січня 2021 року є Іболя Сакач. Наразі у 9-ти класах закладу навчаються 103 дитини.
Az iskolát 1682-ben alapították, amelynek akkor a teljes címe és jellege: Palágyi református felekezeti elemi népiskola volt. Ez nem a mai épület és hely. A jelenlegi iskola már a harmadik épület 1682-től. Első tanítója Gyöngyösi Mihály (1682-1687). A jelenlegi iskola helyét az egyház vette meg 1750-ben.
A külön fedél alatt levő iskolát 1873-1875-ig építtették.
Egy 1826. január 1-jei jegyzőkönyv arról tanúskodik, hogy az iskolában 55 egyén neve szerepel, de közülük csak egy, Nemes Herczeg István tudott írni, a többinek csak egy kereszt áll az aláírása helyén. Ennek az a magyarázata, hogy az iskolalátogatás nem volt kötelező, s a tanítót is az iskolába járó gyerekek szülei fizették, így kényelmesebb volt inkább a gyereket nem járatni iskolába. Ebben az évben Ráski Mihály a 17. tanítója az egyháznak, amely intézmény már 144 éve állt fenn, s csak egynéhányan tudtak írni és olvasni a községben.
1833-ban Gyüre Sámuel volt az a tanító, akinek idejéből már, bár még nem rendes, naplók maradtak fenn. 1833. február 7-én beiratkozott 51 tanuló – 40 fiú, és 11 lány.Akkor még csak írást, olvasást és számolást tanultak. Az iskolalátogatás nagyon rendetlen volt, az járt, aki akart és akkor, amikor akart. A tanár úr nagyon szigorú ember volt, így a következő évben már csak 6 fiú tanuló van feltüntetve, de a naplók bizonyítják, hogy 1847-ig minden évben voltak tanulói az iskolának, átlagban 20 gyerek.
1848-1854-ig napló nincs, de azért tanítás volt, mert fennmaradtak írások, amelyek tanúskodnak róla, hogy folyt a tanítás, ezen kívül az iskola udvarán kutat fúrattak és átfedték a csűrtetőt, amely az iskolához tartozott.
Pallai János (1854-1858) nagyon jó tanító volt, ezt bizonyítja minden fennmaradt irat, nemúgy, mint az őt követő Kovács István (1858-1868), aki az iskolával keveset törődött, állandóan vadászni járt. Ebből támadt kellemetlenségei miatt mennie kellett Palágyból.
Balogh Dániel (1868-1914) nemcsak a palágyi református egyháznak, de az egész ungi egyházmegyének is egyik legkiválóbb tanítója volt. Egész életét itt töltötte, több mint 46 éven keresztül, munkáját elismerés övezte a nép részéről is. Itt is halt meg 1914. december 2-án. Munkássága alatt a tanulók létszáma 80-120 között volt.
1903-ban megnyílik a görögkatolikus iskola, és az ezen felekezethez tartozó tanulókat átíratják oda.
Magda Anna (1915-1916), a Palágyi református egyház első nőnemű tanítója. Őt is csak a háború miatt kialakult férfi tanítóhiány miatt választották meg. 1915-ben a tanulók száma 94.
Laky Ilona 1917-ben lett ideiglenes tanítónő, mivel még csak másodéves tanítójelölt volt, rendes tanítóul nem választhatták, de tanerőhiány miatt alkalmazza az egyház.
Az 1917-1918-as háborús tanévet Sípos Mária kezdi meg. Az 1918-1919-ik tanévet nem fejezi be, távozik. Tehát ismét megüresedik a tanítói állás. Most már akad férfi tanerő is, miután a háború ekkora befejeződik. Azonban ezúttal nem az egyház választ tanítót, hanem az állam nevez ki ideiglenesen.
Bogáthy Imre az a személy, akit az iskola fennállása óta először az állam nevez ki tanítónak, de csupán négy hónapig működött itt.
Ónody Géza – az iskola krónikájának írója – 1919. július 29-től lett a palágyi református egyházközség kántor-tanítója. Az 1919-1920-as tanévben az iskola csak 5 osztályos volt, a következő tanévben már 6, 1924-ben pedig már 7 osztályos az iskola. A krónikából kitűnik, hogy mennyire nagyszerű és lelkes tanítója volt Ónody Géza Palágynak. Színt vitt a község mindennapjaiba, színjátszócsoportot alapított, akikkel számtalan előadást tartottak. Az 1927-1928-as tanévben már 8. osztály is van – 1 fiú és 2 lány. 1930. május 18-án a palágyi református egyház presbitériuma határozatában eleget tesz Ónody Géza kérésének, miszerint igazgatóvá nevezi ki őt, mivel a segítségére egy második tanítót is kinevez, név szerint Pataky Dezsőt, majd 1932. szeptember 1-től Komáromy Erzsébetet.
Az 1929-1930-as tanévben a tanulók száma 81 - 8 osztályban. A tanterem hiány és a diákok létszáma miatt a csapi tanfelügyelőség az ide vonatkozó rendeletre hivatkozva az eddigi rendes tanítást váltakozó tanításra cseréli, így az évfolyamok délig és délután felváltva tanulnak. A következő 2 tanévben a tanulók létszáma folyamatosan bővül, bár 1933 és 1945 között az oktatás akadozik a háborús helyzet miatt.
1945-ben két évfolyam működött 25 tanulóval, 1946-1948 között Ortutay Tivadar lett az igazgató, 1949-ben már 4 évfolyam indult 71 gyerekkel, az 1948-1949-es tanévben Liták Miklós volt az igazgató.
1949. szeptember 1-jétől lett az iskola hétosztályos általános iskola, melynek élére Csacskó Lászlót nevezték ki. Munkásságát 1962-ig folytatta. A fennmaradt adatok szerint a gyereklétszám fokozatosan növekszik, 1962-1969 között Tokár György volt az igazgató. Mészáros Bonaventúra követte 1969-1977 között.
Az 1970-es évek elején, amikor már a tanítás három épületben zajlott, egyre sürgetőbb lett egy új iskola építése. A járási távlati terv szerint, ez csak olyan 10 év múlva lett volna esedékes. 1974 tavaszán a helyi Kolhoz tagsága úgy határozott, hogy a közös gazdaság számláján megkezdik az építést. Az új iskola a falu legszebb helyére, a Molnár-kertbe került, amely 1976 agusztusában került átadásra. Kétszintes, világos, délkeleti-fekvésű tágas épület. Kornak megfelelő berendezéssel, technikai eszközökkel ellátott tanintézmény volt, amely képes volt befogadni Palágykomoróc, Kisszelmenc és Gálocs gyerekeit.
Az 1970-1980 években azon felnőttek részére, akik általános iskolai elvégzése után már dolgoztak, de munkájukhoz szükség volt a középiskolai végzetségre, esti iskolát hoztak létre.
1977-1999 között Tkacsuk Katalin volt az igazgatónője az akkori nyolcosztályos általános iskolának. 1999-2015-ig Béres Katalin vezetése alatt a kilencosztályos általános iskolában mintegy 90-115 gyerek tanult. 2015-től 2021-ig Pekár Tünde töltötte be a Palágykomoróci Általános Iskola igazgatói posztját. A kistérségek megalakulásának köszönhetően 2021 márciusában a Palágykomoróci Általános Iskolát Palágykomoróci Gimnáziumnak nevezték át. Jelenleg 16 tanár dolgozik itt. Igazgatója, Szakács Ibolya 2021. január 26-tól. Az intézmény 9 osztályában 103 gyerek tanul.
| 